Україна увійшла в нову фазу партнерства з Євросоюзом завдяки програмі Ukraine Facility — масштабній ініціативі, що забезпечує €50 мільярдів фінансування для стабілізації та відбудови нашої держави до 2027 року. Більше €38 мільярдів з цієї суми — це гранти і пільгові кредити, решта — гарантії для залучення приватного бізнесу. І саме ці гарантії змінили правила гри. Французька Alstom вже веде переговори про постачання локомотивів для Укрзалізниці, а кілька європейських компаній готують заявки на участь у тендерах із модернізації інфраструктури та відновлення об’єктів культурної спадщини. Інвестори бачать: Україна більше не сірий ризик, а місце для зростання — з європейськими правилами, гнучкими інструментами і довгостроковим баченням.
Ризики не зникли, але правила гри змінились
Інвестори не закривають очі на війну — але й не тікають, як раніше. Бо тепер правила зовсім інші. Завдяки гарантіям ЄС через такі установи, як European Investment Bank чи EBRD, бізнес працює в зрозумілих рамках: є страхування, є співфінансування, є супровід. Умовно кажучи, ти не йдеш сам на незнайоме поле — тебе тримають за руку.
Змінилося й українське законодавство. З весни 2024 року іноземні компанії можуть укладати інвестиційні угоди з гарантіями до 15 років (minjust.gov.ua). Це серйозний сигнал: держава готова грати в довгу. Додайте до цього цифрову прозорість — через системи моніторингу витрат типу Reconstruction Tracker, де видно кожне євро. Тож умовний підприємець із Варшави, який хоче відкрити логістичний хаб на Львівщині, вже не питає “а раптом усе згорить?” — він питає “з ким партнеритись, щоб зайти першим?”.
Куди саме прямує інтерес
Профіль інвестора змінився: якщо раніше переважав аграрний та сировинний напрям, то сьогодні у центрі — інфраструктура, енергетика, логістика, цифрові сервіси. За підсумками першого кварталу 2025 року, найбільші заявки на участь у проєктах реконструкції надійшли з Німеччини, Польщі, Італії та Швеції — загалом понад 300 заявок на тендери в енергетичному та логістичному секторі (за даними eu-ua.org).
Особливу цікавість викликають прикордонні області, де можна швидко реалізувати проєкти з мінімальними витратами на безпеку: Львівщина, Закарпаття, Буковина. Тут запускають не лише фізичні будівництва, а й цифрові хаби — логістичні центри, майданчики для переробки та зберігання, дата-центри.
Соціальна складова як аргумент
Вкладників цікавлять не самі цифри, а те, що стоїть за ними. Наприклад, фонд IFC у партнерстві з урядом Нідерландів інвестував $40 мільйонів у завод із переробки сої — один із наймасштабніших агропроєктів останніх років. Він створює тисячі робочих місць, підсилює експорт і показує: навіть харчова галузь може працювати за стандартами сталого розвитку. У південних регіонах випробовують екологічні технології з очищення ґрунтів — японська JICA підтримує запуск nanobubble-систем на полях у Київській, Одеській та Полтавській областях. А вітрова енергетика на Миколаївщині розширюється завдяки новому проєкту DTEK за участі Данії — 500 мегават потужності й електрика для сотень тисяч домогосподарств. Угода Green Power Denmark з Українською вітроенергетичною асоціацією лише зміцнила це партнерство. Бізнес в Україні — це вже не спроба вгадати, а можливість змінювати. І водночас заробляти.
Прогнози обережні, але з ухилом у зростання
Аналітики від Oxford Economics до Fitch усе частіше говорять про Україну як про шанс, а не про виклик. Прогнози зростання ВВП на 2025 рік коливаються між 2 і 3 % (ec.europa.eu) — не вибухові цифри, але вони сигналізують стабілізацію. А це саме те, що шукає капітал. Коли економіка вирівнюється, країна з категорії “ризикових ставок” поступово переходить у сегмент “стратегічних партнерів”. Програма реконструкції ЄС — це не пільга, а платформа. Від нас залежить, чи стане вона фундаментом для прориву, чи залишиться фасадом на звітах у Брюсселі.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
